Насильство в родинах стає дедалі видимішим – експерти

A+ A-

Влада досі не веде статистику насильства у сім'ях, де є учасники АТО

Насильство в сім’ях стає видимішим, тому що постраждалі перестають мовчати і більше довіряють органам Національної поліції.

Таку думку під час дискусії “Насильство в сім’ях учасників АТО: реальна проблема чи некоректне запитання?” висловив заступник начальника Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України Василь Богдан.

За даними МВС, за шість місяців 2016 року до поліції надійшло понад 67 тисяч заяв та повідомлень про правопорушення та інших подій, пов’язаних з насильством в сім’ї. На сьогоднішній день на профілактичному обліку перебувають майже 65 тисяч людей.

“Цьогоріч правоохоронці винесли майже 37 тисяч попереджень про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї. 3,3 тисячам видали захисні приписи. 372 людей, які постраждали від насильства, відправили до спеціалізованих установ, де вони проходили реабілітацію. А понад 2 тисяч самих кривдників – на корекційні програми”, – каже Василь Богдан.

Він пояснив, що МВС не веде окремо статистику насильство, яке вчинили учасники бойових дій. За його словами, правоохоронцям важко підтвердити, чи дійсно людина була учасником бойових дій. Але разом з тим Василь Богдан переконаний, що окрема статистика необхідна.

У Міністерства соціальної політики також відсутня статистика стосовно насильства зі сторони учасників АТО.

Юристка із правозахисного Центр “Ла Страда-Україна” Анна Саєнко вказує на зростання кількості дзвінків гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації.

“Минулого року ми отримали 9 тисяч дзвінків, а за останні шість місяців цього року – 16 685 дзвінків. Із них 93,1% стосувався домашнього насильства, а 0,9% – дзвінки, пов’язані з АТО”, – каже вона.

“Ми консультуємо не лише жінок, а й чоловіків. 35,6% на гарячу лінію телефонують чоловіки. Бувають випадки, коли самі чоловіки говорять: “Я розумію, що зі мною не так. Я вчиняю насильство. Як я можу це змінити?” Психологи працюють з ними або в телефонному режимі, або йому радять недержавні чи державні організації для допомоги”, – додає вона.

Під час закритої фокус-групи військові висловлювали думку, що психологи мають працювати не лише із самим бійцем, а й з усією родиною, каже редакторка Центру інформації про права людини та координаторка кампанії “Війна, яка не відпускає” Ірина Виртосу

“Військові кажуть: “Якщо з нами працюють психологи, – це дуже добре”. Але вони просять, щоб фахівці працювали не лише з бійцем, а й із самою родиною. Якщо для військового бій тривав два дні, півдня, годину, то для дружини, поки він не повернувся, цей бій тривав щохвилини”, – каже вона.

Координаторка програм Українського жіночого фонду Ірина Колковська також вважає, що психологи мають працювати з усією родиною, де є учасник АТО.

“Ми вважаємо, що особливу увагу потрібно приділяти жінкам, які є членами сімей, де є учасники АТО. Необхідно надавати комплексну допомогу, навчати їх постояти за себе, виробити психологічну стійкість та вміння виходити з кризових ситуацій”, – переконана вона.

Якщо насильство в родині було ще до збройного конфлікту, то війна все тільки загострює, каже психологиня Центру зайнятості Вільних людей Катерина Горішня.

“Я працюю саме з ветеранами АТО. Учасники бойових дій говорять про сексуальне, психологічне та фізичне насильство, якщо вони відчувають, що зробили неправильно і що це проблема. Якщо це норма стосунків, яка була до війни, то про це не говориться і не сприймається як проблема”, – каже вона.

Учасники та відвідувачі дискусії мали змогу ознайомитись із фотопроектом інформаційної кампанії “Війна, яка не відпускає”. Її автор – фотографиня Валерія Мезенцева.

Дискусія “Насильство в сім’ях учасників АТО: реальна проблема чи некоректне запитання?” відбулася за підтримки Українського жіночого фонду.